Стратегічна авіація для РФ за останні роки стала доволі болісною темою. Намагання підтримати всього півтора десятка Ту-160, які на пару із 68-річним Ту-95 продовжують "тягнути лямку", а також спроба створити ПАК ДА з двигунами з 70-х років, не є приводами для оптимізму навіть у Кремлі, передають з посиланням на .

Об этом сообщает THE Люди

У спробі хоча б якось підтримати цілу компоненту ядерної тріади ще у 2012 році було прийнято рішення провести модернізацію дальнього стратегічного бомбардувальника-ракетоносця Ту-22М3. Але, як завжди у сучасній Росії, вкрай оптимістичний план розбився о реальність.

Спроби впродовж півстоліття

У 1958 році у СРСР піднявся в небо найновітніший на той час надзвуковий бомбардувальник Ту-22. Він доволі швидко у військах отримав прізвисько: "Шило", або за зовнішній вигляд, або за 460 літрів спиртової рідини — бодяжного "коктейлю", з аналогічною назвою.

А також "Людожер" — але не за бойові можливості, а за рекордну аварійність, яка проявилась одразу після потрапляння Ту-22 до стройових частин.

Включно із введенням крила зі змінною геометрією, заміною двигунів, бортового радіоелектронного оснащення, збільшення членів екіпажу, тощо. Тобто фактичним створенням нового бомбардувальника.

Російські wunderwaffe

Саме тому у модернізації Ту-22М3М на перше місце поставили інтеграцію нового озброєння. До неї додали оновлення бортового радіоелектронного обладнання, заміну двигунів на НК-32, які використовуються у Ту-160. А також повернення системи дозаправлення у повітрі, яку демонтували за умовами договору 1979 року між СРСР і США про обмеження стратегічних наступальних озброєнь.

В першу чергу мова йде про інтеграцію нової ракети Х-32 — модернізацію вже загаданої Х-22. Нову версію цієї ядерної протикорабельної ракети почали розробляти перед розпадом СРСР, але прийняли на озброєння лише у 2016 році.

Дальність пуску Х-32 — до 1000 км. Цей параметри у РФ вважають головним та вже встигли увімкнути "пропагандистку машину", яка називає цю ракету, разом із Ту-22М3М — "вбивцею авіаносців". Мовляв, ефективна дальність палубної авіації США обмежена 600-700 км. Тобто можливо "розстріляти" цілу авіаносну ударну групу просто безкарно.

Також повідомлено, що Ту-22М3М буде озброюватись гіперзвуковими ракетами Х-47М2 "Кинжал", яких може нести одразу до чотирьох одиниць. Якщо вірити Кремлю, то швидкість цієї ракти до 12 Махів, бойова частина — 500 кг, а точність +/- 1 метр. Поки ця ракета встановлюється лише на МиГ-31.

У РФ вже навіть провели "моделювання" її використання проти авіаносної ударної групи. Мовляв, навіть без ядерної бойової частини одна ракета виведе авіаносець із ладу — проб’є палубу та може пошкодити ядерні реактори.

Все б нічого, проте у такому моделювання жодного слова про дальність пуску. Бо єдиний оголошений параметр — це дальність дії комплексу. Тобто дальність польоту літака з ракетою "плюс" дальність польоту самої ракети. У випадку використання з Ту-22М3М: 3000 км, а у випадку МиГ-31 — 2000 км.

Не сильно змінюють ситуацію і дозвукові крилаті ракети, які також мають інтегруватися до арсеналу Ту-22М3М. Попри велику дальність пуску, проривати протиракетну оборону вони будуть не завдяки великій швидкості чи "вертикальній атаці", а спираючись на малу висоту польоту та малопомітність. І реально оцінити таку можливість доволі складно.

Спроба №5

Попри розробку цілої низки озброєння, в тому числі спеціально під Ту-22М3М, його модернізація буксує вже роками. Як зазвичай оптимістичні плани Кремля передбачали до 2021-2022 року "прогнати" до рівня Ту-22М3М перші 30 літаків.

П’ята спроба хоча б щось зробити з Ту-22М — триває вже вісім років, а будь-якого довготривалого сенсу вона не має. Бо з часів появи Ту-22 змінилось вже три концепції дії стратегічної авіації.

Тепер у часи малопомітної авіації, яка переходить до етапу опціонально-пілотованої, у РФ намагаються зробити Ту-22М3М з ЕПР, орієнтовно, від 20 кв. м. та озброїти його ракетами, які подаються як справжні wunderwaffe.